Шовкова твіллі "Соняхи" жовтий

Вінсент ван Гог.

Справжня візитівка художника то є соняхи. Їх у нього аж одинадцять. Кожний з них глибоко індивідуальний. Частинку кожної з цих робіт ми розмістили на твіллі. Всі «Соняхи» на одному полотні. Соняшники мали для майстра особливе значення. Він написав два цикли картин з ними: паризький (1887) і арльський (1888).

Вінсент обожнював цю квітку, вважав її символом вдячности. Сам жовтий колір асоціювався у нього з дружбою та надією. Написані енергійними мазками соняшники справляють враження живих - гнучкі стебла перебувають у постійному русі, пульсують, набухають, ростуть, дозрівають і в'януть на очах у глядача.

Він писав, що вся навколишня природа є для нього живою і не ділив предмети на «живе» та «не живе». Душа соняшника була особливо співзвучна художнику. Квітка, що живе у згоді з космічними ритмами, що повертається слідом за рухом сонця, була для художника втіленням взаємозв'язку всього сущого великого й малого, космосу та землі.

У Ван Гога була дивовижна здатність з надзвичайною гостротою відчувати колір. Кожен колірний відтінок асоціювався в нього з цілою сукупністю образів та понять, думок і почуттів. Кожен мазок на полотні дорівнював слові у реченні. Улюблений Ван Гогом жовтий колір був втіленням радости, доброти, доброзичливости, енергії, родючости землі та життєдайного сонячного тепла. Ось чому художник так радів переїзду на південь, до Арлю – у царство щедрого сонця, у теплий та світлий «жовтий будиночок».

Під сонячними променями росте і зріє все живе, але за будь-яким дозріванням, як відомо, природно і неминуче приходить в'янення. Ці прості істини Ван Гог розумів усією своєю сутністю.